Свинка золотая щетинка, утка золотые перышки, золоторогий олень и золотогривый конь - Страница 2

То до братів дурневих з’їхалось багато молодців, і брати´ вже туди убирались самі і ко´ней убирали; дурень попросив, щоб узяли і його хоч подивитись, но усі вони, осміявши його, покинули дома. Дак він, узявши перву уздечку і вийшовши за царину⁶ у поле далеченько, як потряс уздечкою, то зараз прибіг до його чорний як галка кінь і поспитав, чого треба? — а взнавши, звелів лізти у праве ухо, а у ліве вилазить. І як зробив се дурень, то сам себе не пізнав в дорогій одежі — дуже хороший зробився! А кінь його поспитав: чи бігти по землі, чи піднятись вище?⁷ Скочивши раз, полетів, як птиця, і долетівши до царівни, мимо її промчався. Тут народ наробив крику, щоб ловити; но він, як птиця, тільки мелькнув, одбіг у поле, зняв з коня узду, сам перемінився, прийшов додому і поліз у грубу.

Як же приїхали брати і навезли гостей до себе, то тільки і мови⁸ було, що про теє чудо. На другий же день уп’ять народ збирався, і до братів заїхало товариство і вже готовились їхать, так і дурень попрохавсь, щоби взяли його хоч подивитись. Но вони, над ним насміявшись, поїхали. Тогді дурень, узявши другу уздечку, вийшов у поле далеченько, потряс уздечкою — і зараз прибіг до його рижий кінь і поспитав: чого треба? — а взнавши, звелів влізти у праве ухо, а у ліве вилізти. І як зробив теє дурень, то став ще в багатшій одежі і кращий,⁹ ніж¹⁰ первий раз. І звелів ко´ню нести його од землі високо. Кінь як скочив раз, то дурень і не вглядів, коли став коло царівни і її минув; прибігши ж у поле, почув, що народ кричав: «Ловіть!», но вже пізно. Він з коня уздечку зняв, сам перемінився, пішов додому і поліз у грубу. Брати приїхали з гостями і усе розказували теє чудо. А на третій день уп’ять народ туда ж збирався; до братів заїхало товариство, і вже з двора виїжджали, тогді і дурень, узявши третю уздечку, вийшов у поле, потряс уздечкою — і зараз прибіг до його кінь сивий і, взнавши, для чого він званий, звелів пролізти у обоє уха. А як дурень теє зробив, то явивсь ще в багатшій одежі і кращий од первих двох разів і звелів нести його од землі високо. Кінь як скочив раз — долетів до царівни; дурень зірвав у неї із шиї платочок, а вона вдарила його в лоб перстнем — напечаталась печатка. Народ кричав, кричав, що «ловіть», но він пролетів, з коня уздечку зняв у полі, сам перемінився, прийшов додому і уліз у грубу, а печатка на лобі осталася вічно.

На другий же день послав цар усіх оглядати, у кого на лобі осталась печатка. Посланці, обійшовши скрізь¹¹ і усіх оглядівши, привернули і до братів, і не знайшовши ні на одному печатки, виволокли дурня з груби за ноги, і як угляділи на його лобі, печатку — полякались;¹² узявши з собою дурня, повели до царя, і цар, щоб не ізмінять слова, звелів попам його з дочко´ю звінчати і дав їм, щоб вони жили, особу хатину.